Слова про любов Джебрана Халіля Джебрана.

Коли любов кликатиме вас – йдіть за нею, хоча шляхи її важкі та круті. Коли її крила обіймуть вас – не вчиняйте їй спротиву, хоча меч, прихований в її крилах, може поранити вас. І коли вона говорить з вами – вірте їй, хоча її голос може зруйнувати ваші мрії, як північний вітер перетворює сади в пустелю. Тому що любов вдягає корону на вашу голову, але ж вона й розпинає вас на хресті. Бо ж вона не лише для вашого зростання, але й для підрізання гілок, аби надати форми вашому дереву. Адже вона не лише піднімається до найвищого з вас та пестить ніжні гілки, що дрижать на сонці, але й опускається до самих ваших коренів та струшує їх в обіймах з землею.Як листя обіймають кукурудзяний початок – вона притисне вас до себе. І, як початок, вона битиме вас, аби зробити вільними від одежин, залишаючи лише зернята. І як чисті зернята початку, вона товктиме вас до білого борошна, і, як борошно, вона вимішування вас, перетворюючи на м’яке тісто. І тільки тоді піддасть вас священному вогневі, аби ви могли стати священним хлібом на священному пиршестві Бога. Все це зробить з вами любов, щоб ви змогли дізнатись секрети свого серця і в цьому знанні стати частиною самого Серця Життя. Але якщо, злякавшись, ви шукатимете лише спокою в коханні та насолоди ним, тоді
краще для вас відразу приховати свою наготу та піти геть з молотильного току любові, піти геть в світ безчасів’я, де ви сміятиметься, але не всім своїм сміхом, та будете плакати, але не всіма своїми сльозьми. Любов не дає нічого, крім себе самої, і не бере нічого, крім себе самої. Тому любов не володіє нічим, але і нею не можна володіти, бо любові – достатньо лише себе самої. Коли ви кохаєте, ви не повинні говорити: “Бог знаходиться в моєму серці”, а швидше: “Я знаходжусь в серці Бога”. І не думайте, що ви зможете направляти любов в її потоці, тому що любов, якщо знайде вас гідним – сама спрямує вас. У любові є одне бажання – здійснити себе. Тому, якщо ви кохаєте, нехай у вашого кохання будуть такі бажання: Розтанути та стати як швидкий струмок, що співає свою мелодію ночі. Пізнати біль безмірної ніжності.Бути пораненим власним розумінням любові, та стікати кров’ю охоче та з радістю. Прокидатись зранку з окриленим серцем та дякувати за ще один день кохання; Відпочивати в полудень, роздумуючи про безумство кохання; Повертатись додому ввечері з радістю; І засинати з молитвою за свого коханого в серці та піснею вдячності на устах. Кохайте одне одного, але не перетворюйте любов в ланцюги. Хай краще вона буде хвилюючим морем між берегами ваших душ. Співайте, танцюйте разом та радійте, але нехай кожен з вас буде самотнім, як самотні струни лютні, хоча від них йде одна музика…